Та чи варта ж вона його?
пророцтво про третю світову війну – http://www.hototos.at/community/profile/deltorode927186/. Перші герої такого плану з’явились в україн- ській Мессінг про війну в Українізі у ХІХ ст., приміром, професор Дашкович з роману І.Нечуя-Ле- вицького «Хмари», однак вони незмінно викликали якщо не осуд, то іронію у читацького загалу і самих письменників. Перед читачем постає низка імен як Бога, так і протагоніста, які однак не вичерпують їхньої сутності. Перед читачем постає не стільки науковець, скільки інтелекту- ал, не так дослідник, як «гравець у бісер». По-перше, роман А.Куркова російськомовний і як такий до української літера- тури ніби не належить. Однак в українського фантаста такий сюжетний поворот радше свід- чить про винахідливість і силу людського розуму. Біографічним рома- нам В.Петрова присвятила кандидатську дисертацію «Аліна й Костомаров» та «Романи Куліша» В.Петрова в контексті українського культурного життя 20-х рр. Таким чином, https://usbtp.fr/2023/05/22/%d1%82%d0%b0-%d1%87%d0%b8-%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b0-%d0%b6-%d0%b2%d0%be%d0%bd%d0%b0-%d0%b9%d0%be%d0%b3%d0%be-128/ образ М.Костомарова у В.Петрова – це постать розвінчаного романтика, ко- трий замість того, щоб плекати власний талант науковця і насолоджуватись життям, жертвує собою задля омріяного майбутнього, згідно з романтични- ми ідеалами
Їхнім наслідком стало скорочення психологічного контакту з пацієнтом і втрата довіри до лікаря. Проте неможливо з математичною точністю вира- хувати міру готовності лікаря до операції того чи іншого ступеня складності. Протягом ХХ ст. відбувся, на думку А.Зільбера, ряд «медич- них революцій», які значно вплинули на стосунки лікаря з пацієнтом: ріст техніцизму в діагностиці й лікуванні, розширення медико-індустріального комплексу та взаємної анонімності, здоров’я перетворилось на товар, поси- лився пріоритет стандартів і протоколів. Їм проти- стоять такі, як Долгін і віце-президент Академії наук Куцевич, які обстоюють власні інтереси і в науці бачать тільки найближчу «інженерну» мету. Масштабність мислення автора впливає на характеротворення, пройма- ючи думки і вчинки персонажів відповідальністю і небуденним смислом, homepage міфологізує і гуманізує часопростір, і тоді над хатиною сторожа у Причорно- мор’ї пророцтво про третю світову війнулітають африканські фламінго, висохле дно степового озера – ніби атомним вогнем переплавлена земля, а голова колгоспу, повертаючись з на- ради, бачить вершечки хмар над обрієм, які «стояли, як далекі Карпати його фронтові» («Кресафт»). Технологічна модель виступає ніби удосконаленим способом тієї ж таки патерналістської. «сказу» письменник пропонує в межах тієї таки науки і суспільних реформ. Як письменник М.Амосов знаний, певно, не менше, ніж хірург, особливо у сучасному світі й за кордоном. І певно, відчуваючи оцей наліт провінційності, рецензент радить українським письменника роз- ширити коло біографічного жанру, писати про Е.Галуа, Н.-Г.Абеля тощо
Світло софітів було для неї надто яскравим – воно засліплювало і позбавляло впевненості у собі. Мільштейн: «Їй було важко спілкуватися із незнайомими людьми, і це зауважили не лише телевізійники. Очевидно, що саме через це Ю. Треба думати, що мета все-таки полягала в іншому. П.Загребельний замовчує той факт, що радянські кібернетики, Мессінг про третю світову війну як і західні, працювали на військову промисловість. Жодних крикливих нарядів і дорогої біжутерії – потрібно стати скромною і привабливою, як сільська вчителька. Тимошенко. До того ж після Запорізького СІЗО, як влучно написали І. Мій народ кочує, як робить те завжди. Тимошенко вела переговори з Ремом Вяхіревим тет-а-тет, хоча у складі урядової делегації був і міністр палива та енергетики України Сергій Тулуб і заступник голови правління корпорації «Нафтогаз України» Ігор Діденко. Морально-етичний аспект НТР неодноразово був аналізований дослід- никами української літератури й творчості П.Загребельного зокрема. О.Гончара, зокрема «Генія в обмотках». Найвідомішими романами письменника стали «Помилка Оноре де Бальзака» (1940) і «Переяс- лавська рада» (1948 – 1953, Сталінська премія 1950 р.)